Всесвітній день паліативної та хоспісної допомоги цього року відзначався під гаслом: «Паліативна допомога: я маю значення». Тема містить елементи прав людини і справедливості, питаючи: «Якщо я маю значення, то чому я не отримую необхідної допомоги?». Підтеми розкривали суть заходів:
Цього року сторіччя з дня народження Сесілії Сандерс, засновниці сучасного хоспісного руху. Тому цілком доречно, що тема Всесвітнього дня паліативної та хоспісної допомоги визначена по її знаковій цитаті: «Ви маєте значення тому, що ви – є ви, і ви маєте справу до кінця вашого життя».
Із 08 по 13 жовтня 2018 року у Черкаській медичній академії були проведені заходи, приурочені Всесвітньому дню паліативної та хоспісної допомоги. Так, випуск тематичної газети та виставка студентських художніх робіт, робота лекторської групи та виховні години відповідали актуальним цілям Дня: підвищення інформованості педагогічного колективу та студентства про проблеми паліативної допомоги та хоспісів; підвищення розуміння медичних, психологічних, соціальних та духовних потреб людей, які мають невиліковні захворювання та членів їх сімей; сприяння становленню та розвитку волонтерського руху, здатного підтримувати та розвивати рух хоспісної та паліативної допомоги.
В рамках тижня паліативної та хоспісної допомоги започатковано волонтерську роботу на базі Центру паліативної допомоги Черкаського обласного онкологічного диспансеру. До неї долучилися, в першу чергу, емпатійні студенти. Активно проводиться робота по створенню зимового саду, облаштований акваріум, укомплектована бібліотека. Майбутні медики спілкуються з пацієнтами Центру, будучи терплячими слухачами. Пацієнту часто необхідно розповісти комусь про муки, і участь волонтера тут просто неоціненна. Крім того, волонтери академії долучилися до інформування населення про паліативну і хоспісну допомогу: інформаційні листи з тим, де можна отримати роз’яснення та високопрофесійну паліативну допомогу були розповсюджені за місцем проживання студентів, надані батькам на батьківських зборах. Люди, яким поставили важкий діагноз, мають знати, що вони не покинуті та є місце, де їм обов’язково допоможуть. Адже філософія хоспісу стверджує, що хоспіс – це не будинок смерті, це – будинок життя…